waterfalls - Амазонка

Амазонка

Амазонка — ріка в Південній Америці, друга за довжиною (6592 км) і найповноводніша ріка нашої планети. Її основні витоки, Мараньйон і Укаялі беруть початок у Перуанських Ан­дах і об'єднуються в один потік довжиною 4 тисячі км, що тече на схід через Бразилію. Система має близько 48 280 км навігаційних шляхів, басейн ріки становить 7 мільйонів км², близько половини загальної площі Південної Америки. Впадає в Атлантичний океан у районі екватора, створюючи у гирлі острів Маражо. В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км².

Її дельта має ширину 80 км, через яку проходить така величезна кількість води, що на відстані 64 км від берега вода на поверхні океану залишається прісною. У басейні Амазонки 5 мільйонів км² займають тропічні ліси, у яких зустрічаються 30% усіх відомих видів тварин і рослин. Це найвологіша область Землі; середній рівень опадів — 2540 мм у рік. Незалежні дослідження показали, що з 1985 року відбувається інтенсивна вирубка лісів (12% проти 0,6% у 1975 році), що може порушити екологічну систему регіону.

Довжина річки

До недавнього часу ніхто до пуття не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, який витік Амазонки головний — Мараньйон чи Укаялі. Суперечка розв'язалась на користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі. Протягом довгого часу велася суперечка, яка ріка найдовша у світі, Амазонка чи Ніл. Довжина Амазонки від початку Мараньйону до південного заходу острова Маражо близько 6 500 км і тому вона трохи поступається Нілу.

Гідрографія

Є в Амазонки ще одна дивна властивість — вона повноводна протягом усього року і цим відрізняється від багатьох великих річок світу, що багатоводні або навесні чи влітку, коли в їх басейнах тануть сніги і льодовики, або в інші сезони року, залежно від випадання опа­дів. Вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, які несуть їй воду з південної і північної півкуль, і що ці річки за своїм режимом є антиподами. Стік річки спостерігався протягом 69 років (1928—1996) в Обідосі, місті бразильського штату Пара, що розташоване за 537 км від її виходу в Атлантичний океан.

Історія відкриття

Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею ко­мандував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у пер­шому поході Колумба. Пі­знавши смак подорожей і вже заражений бацилами често­любства, він вирушив шукати в далеких країнах золото і коштовності.

Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався ди­вовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен… прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мир­ні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм удалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення. Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і рабо­торгівлі на південноамериканському континенті. Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небез­печного місця. Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину фло­тилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на бать­ківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі інді­анці. Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити.

Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички. У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, в якому ви­словлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазо­нок. Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше перейменували в Ама­зонку.