waterfalls - Водоспад Вікторія

Водоспад Вікторія

Водоспад Вікторія є однією з головних визначних пам'яток Південної Африки, відноситься до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розташований на межі двох національних парків — «Гримлячий Дим» у Замбії і «Водоспад Вікторія» в Зімбабве.

Ширина водоспаду — приблизно 1800 метрів, висота — 128 метрів. Водоспад — надзвичайне видовище, являє собою вузьку ущелину, в яку падає вода. Шотландський дослідник Девід Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь королеви Вікторії. Раніше водоспад був відомий серед місцевого населення як «Гримлячий Дим».

Історія

Найдавніші відомі науці жителі місцевості довколо водоспаду були мисливцями і збирачами. Їхніми мовами водоспад називався Shongwe, Amanza Thunqayo, Mosi-oa-tunua («Гримлячий дим»).

Першим європейцем, який побачив водоспад, був Девід Лівінгстон. 17 листопада 1855 року, під час подорожі 1852—1856 від верхів'я Замбезі до гирла річки, Лівінгстон досяг водоспаду і підплив до маленького острова, який згодом був названий на його честь. Лівінгстон був вражений водоспадами Ngonye, далі проплив вгору за течією, побачив значніший водоспад і назвав його на честь королеви Вікторії. Про водоспад він написав: «Ніхто не може порівняти красу з чим-небудь побаченим в Англії. Цього ніколи раніше не бачили очі європейців. На місця такі прекрасні, мабуть, дивилися ангели у польоті».

У 1860 році Лівінгстон повернувся до водоспаду і провів разом з Джоном Кирком детальне дослідження. На водоспаді побували інші європейські дослідники — португалець Серпа Пінто, чех Еміль Холуб, британський художник Томас Бейнес, який написав деякі з найперших картин водоспаду. Доти, доки 1905 року в місцевості не була проведена залізниця, вона рідко відвідувалася європейцями.

Географія водоспаду

Водоспад розташований приблизно на середині перебігу річки Замбезі, приблизно на 17 гр. пд. ш. і 25 гр. с. д. Вище від водоспаду Замбезі тече по плоскій базальтовій плиті в долині, обмеженій низькими і поодинокими пагорбами з пісковика. На річці розташовані острови, число яких збільшується в міру наближення до водопаду.

Водоспад утворився в місці, де Замбезі різко спускається у вузьке (приблизно 120 метрів шириною) міжгір'я, вирізане її водою в розломі земної кори. Численні острівці ділять водоспад на гребені, формуючи протоки. З плином часу водоспад відступав вгору за течією, прогризаючи собі все нові і нові міжгір'я. Ці міжгір'я тепер утворюють зиґзаґоподібне русло річки з прямовисними стінами. Їх добре видно на знімках, зроблених зі штучних космічних супутників Землі.

Водоспад надзвичайно широкий, приблизно 1 855 метрів завширшки, висота падіння води змінюється від 80 метрів біля правого берега водоспаду до 108 метрів в центрі, а з лівого берега сягає 128 метрів. Водоспад приблизно в два рази вищий за Ніагарський водоспад і більш ніж вдвоє ширший за його головну частину («Підкови»). Падаюча вода утворює бризки і туман, які можуть підніматися на висоту 400 метрів і вище; вони видимі на відстані до 5 кілометрів.

Протягом сезону дощів через водоспад проходить понад 500 мільйонів літрів води за хвилину, через величезну силу падаючої води бризки підіймаються на сотні метрів в повітря. У 1958 році, під час повені в Замбезі відмічений рекордний рівень — більше 770 мільйонів літрів за хвилину.

Водоспад розділений на чотири частини островами на краю прірви. Поряд з правим берегом річки — похилий потік 35 метрів завширшки, названий «стрибаючою водою», далі, за островом Боарука (300 метрів), розташований основний водоспад завширшки близько 460 метрів. Острів Лівінгстона відокремлює головний водоспад від другої протоки (завширшки приблизно 530 метрів), біля найлівішого берега річки розташований східний водоспад.