Лена — найбільша ріка Північно-Східного Сибіру, впадає в Море Лаптєвих. Перші відомості про велику східну ріку дійшли до росіян, що мешкали у Сибіру, на початку XVII ст. У 1628 р. по річці Кут на Лену вийшов козак Василь Бугор із загоном. Через кілька років цей шлях повторив сотник Петро Бекетов. Його загін установив у гирла Кути перші будинки, поклавши початок місту Усть-Куту, де трохи пізніше землепроходець Єрофій Павлович Хабаров ставив першу солеварню. Ріка Лена — 10-та за довжиною ріка у світі і третя — серед річок Росії після Єнісею та Обі. Довжина ріки — 4400 км, площа басейну 2490 тис. км². Основні притоки: Витим, Олекма, Алдан, Вілюй.
В основному протікає територією Якутії, частина ленських приток відносяться до Іркутської й Читинської областей і до республіки Бурятії. Джерело Лени розташоване в північно-західних схилах Байкальського хребта, у десятку кілометрів від озера Байкал. Вся верхня течія Лени (до Витима), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля. До середньої течії відносять її відрізок між гирлами рік Витим й Алдан, довжиною 1415 км. Біля впадання Витима Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого гирла. Прийнявши Витим, Лена перетворюється в велику багатоводну ріку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Долина асиметрична: лівий схил пологий; правий, прямує північним краєм Патомського нагір'я, крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі хвойні ліси, лише іноді змінювані луками.
Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища Покровське долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії — вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів. Нижче Якутську Лена приймає дві головні свої притоки — Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега ріки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі.
Ріка є головною транспортною артерією Якутії, початком судноплавства на Лені вважається пристань Качуга, однак, аж до Осетрова по ній проходять лише невеликі судна, і тільки нижче його починається «дійсна водна дорога» до океану. Основне живлення Лени, так само як і майже всіх її приток, становлять поталі снігові й дощові води. Повсюдне поширення вічної мерзлоти заважає живленню рік ґрунтовими водами. У зв'язку із загальним режимом опадів для Лени характерні весняна повінь, паводки улітку й низька осінньо-зимова межень. Весняний льодохід відрізняється великою міццю й часто супроводжується великими заторами льоду. Замерзає Лена в порядку, зворотному розкриттю, — від понизов'я до верхів'я. Більшість дослідників вважають, що назва ріки — змінене росіянами тунгусо-маньчжурське (евено-евенкійське) «Елю-Ене», що значить «Велика ріка».